Резолюція XIV науково-практичної конференції 

«Визначення вартості об’єктів будівництва, проектних, будівельно-монтажних  та  ремонтно-будівельних робіт  із застосуванням сучасних технологій. Управління вартістю життєвого циклу об’єктів – 2018»

7 червня 2018 р.                                                                                        м. Івано-Франківськ,

Учасники конференції на основі доповідей, розглянутих матеріалів і після їх обговорення вирішили:

1. Змінами до ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва», ДСТУ-Н Б Д.1.1-3:2013 «Настанова щодо визначення загальновиробничих і адміністративних витрат та прибутку у вартості будівництва», що вступили в дію з 01.06.2018 року,  в основному враховано вимоги, визначені Законом України від 17.01.2017 №1817 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення містобудівної діяльності». Разом з тим, ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва» та супутні йому ДСТУ-Н не приведено у відповідність до інших нормативних актів, що вступили в дію з 2014 року, наприклад: нового Закону України «Про публічні закупівлі», нової редакції Закону України «Про стандартизацію».
   
   У зв’язку з цим конференція звертається до Мінекономіки, Мінрегіону, Національного органу стандартизації, ТК-311 щодо необхідності внести зміни до національних стандартів з ціноутворення у будівництві. А саме:
   • Передбачити використання тільки твердої договірної ціни, адже Законом України «Про публічні закупівлі» встановлено вичерпний перелік підстав для перегляду істотних умов договору, зокрема ціни одиниці товару, ціни договору та обсягу робіт.
   • Скасувати нормативне регулювання рівня середньої заробітної плати у підрядника на стадії складання договірної ціни та проведення взаєморозрахунків за виконані будівельні роботи. Господарський Кодекс України (стаття 320) надає замовнику право «здійснювати контроль і технічний нагляд за відповідністю обсягу, вартості і якості виконаних робіт проектам і кошторисам», але «не втручаючись у господарську діяльність підрядника».
   • Скасувати необхідність перевірки та узгодження з замовником цін на матеріальні ресурси, що передбачені в ціні пропозиції та твердій договірній ціні підрядника (п. 6.3.3 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013), що усуне можливість необґрунтованого втручання замовника в господарську діяльність підрядника-переможця процедури закупівель та дозволить вивільнити ресурси служби замовника для контролю технології та якості виконання будівельних робіт.
   • В ціні пропозиції та твердій договірній ціні визначати окремі складові вартості будівельних робіт (загальновиробничі, адміністративні витрати, кошторисний прибуток, кошти на покриття ризику) за даними підрядника, без урахування розміру усереднених показників, передбачених в інвесторській кошторисній документації (п.п. 4.3.5, 4.3.6, 5.3.5, 6.3.2, 6.3.3 ДСТУ-Н Б Д.1.1-3:2013). Це усуне необґрунтоване втручання замовника в господарську діяльність підрядника-переможця процедури закупівель.
   • Переглянути рекомендовані усереднені показники загальновиробничих (ІІІ блок), адміністративних витрат та кошторисного прибутку, що враховуються на стадії складання інвесторської кошторисної документації, з урахуванням фактичного індексу цін на будівельно-монтажні роботи за минулий період. При цьому необхідно змінити і методики розрахунку цих витрат, наприклад: загальновиробничі витрати визначати від кошторисної заробітної плати, а адміністративні витрати та прибуток від суми прямих і загальновиробничих витрат.
   • У зведеному кошторисному розрахунку (Главі 9) передбачити кошти на покриття витрат на удосконалення кошторисно-нормативної бази, що дозволить розширити, осучаснити і підтримувати в актуальному стані існуючу базу державних кошторисних норм.
   • Розробити форми та методику складання локального кошторису, договірної ціни та акту виконаних робіт, які встановлюють остаточну вартість по кожному кошторисному рядку, як це прийнято в європейських нормах.
   • До переліку вихідних даних для розроблення кошторисних норм та до  складу матеріалів, що обґрунтовують норми включити технологічні карти, які є основою для наукової, раціональної організації будівельних робіт.
   
   
2. За даними Держстату, в середньому одному штатному працівнику у будівництві, у 2018 році, нараховано заробітну плату від 6637 грн., у січні, до 7497 грн., у квітні. Листом Мінрегіону від 22.02.2018 №7/15-1904 на увесь 2018 рік встановлено рівень кошторисної заробітної плати для будівництва (з нарахуваннями, доплатами, фондами і т.д.) в межах від 5500 до 7800 гривень. Цей рівень не відповідає фактичному і економічно необхідному розміру заробітної плати в будівництві. Він також не враховує зростання прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати протягом року.
   
   У зв’язку з цим конференція звертається до Мінрегіону, Мінінфраструктури, Мінекономіки щодо необхідності:
   • визначити рівень рекомендованої кошторисної заробітної плати в інвесторській кошторисній вартості будівництва одним показником, а не у діапазоні, який у деяких випадках може бути корупційною складовою;
   • Передбачити механізм перерахунку рівня заробітної плати в будівництві на протязі року при зміні рівня прожиткового мінімуму, мінімальної заробітної плати та економічної ситуації в країні. Для цього внести відповідні зміни до Порядку розрахунку розміру кошторисної заробітної плати, який враховується при визначенні інвесторської кошторисної вартості будівництва об'єктів, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 20 жовтня 2016 року №281, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11 листопада 2016 року за №1469/29599 (зі змінами, внесеними наказом Мінрегіону від 20.02.2017 №33, зареєстрованим у Мін'юсті 28.02.2017 за №273/30141);
   • продовжити передачу на місця повноважень не властивих центральним органам влади та встановлення прозорих та зрозумілих правил роботи і розробити та впровадити методики для розрахунку вартості людино-дня (людино-години) проектних робіт та вартості людино-години науково-технічного супроводу.
   
   
3. У 2017 році, за ініціативи  Всеукраїнської спілки виробників будматеріалів розпочато роботи щодо вирішення проблеми відсутності в базах кошторисних комплексів сучасних будівельних матеріалів та інших ресурсів.
   
   У зв’язку з цим конференція звертається до Асоціації розробників та розповсюджувачів кошторисних програм, Всеукраїнської спілки виробників будівельних матеріалів, ТК-311, розробників програмних комплексів з визначення вартості будівельних робіт щодо продовження робіт зі створення довідників сучасних будівельних матеріалів, які кореспондуються з ДСТУ та СОУ елементних кошторисних норм, розробки та впровадження механізмів їх поповнення та підтримки в актуальному стані, розміщення цих довідників в програмних комплексах з визначення вартості будівельних робіт.
   
   
4. Зміни внесені КМУ 25 квітня 2018 р. до Постанови від 23 травня 2011 р. № 554 «Деякі питання професійної атестації відповідальних виконавців окремих видів робіт (послуг), пов'язаних із створенням об'єктів архітектури» передбачають анулювання кваліфікаційних сертифікатів для атестованих фахівців, які не мають вищої освіти за відповідним напрямком професійної атестації. В майбутньому, при зміні кваліфікаційних умов сертифікати будуть анулюватись через півроку.
   
   Не підлягає сумніву право і можливість перегляду кваліфікаційних вимог для відповідальних виконавців робіт у будівництві. Але сертифікати, які отримані в законний спосіб у відповідності до законів і правил, що діяли на момент їх отримання анулюватись не можуть. В правовій та демократичній державі вони мають бути чинними до завершення терміну їх дії. А при зміні кваліфікаційних вимог чи правил сертифікації має встановлюватись перехідний період не менше одного року, щоб надати можливість фахівцям підготуватись до нових умов сертифікації.
   
   У зв’язку з цим конференція звертається до Верховної ради України, Кабінету Міністрів України, Мінрегіону, саморегулівних організацій та професійних об’єднань щодо скасування зазначених дискримінаційних положень та встановлення перехідного періоду для введення нових кваліфікаційних вимог чи нових правил сертифікації відповідальних виконавців робіт в будівництві.